БожеВільні

В центрі сюжету фільму – звичайний молодий чоловік Андрій Довженко, що з родиною живе у Києві в 1970-х роках. Він має гарних дружину та сина, мешкає в хорошій квартирі, попри те що сам він зірок з неба не хапає. Його то відраховують з університету, то виганяють з роботу за так звану антирадянську поведінку. Ні, він не є дисидентом, не протестує проти систему. Він просто вдягається у джинси та шкіряну куртку, носить довге волосся та слухає заборонену в СРСР західну рок-музику. Ймовірно, усіма благами, які є в його житті, він має завдячувати батькові дружини, який є впливовим радянським психіатром. Щоправда, стосунки в них добре не складаються, адже відданий батьківщині чоловік аж ніяк не може сприйняти непутящий вибір своєї доньки.

І ось чергова витівка приводить Андрія до СІЗО, звідки він потрапляє прямісінько до суворої психіатричної лікарні, яка, судячи з усього, є ще гіршою за в'язницю. Здебільшого там утримають політичних в'язнів, що якимось чином не догодили радянській владі, а жорстокі місцеві санітари та лікарі із завзяттям маніяків намагаються зробити з них "нормальних радянських людей". І, тим не менш, навіть у цих жахливих умовах знаходяться ті, хто не полишає спроб боротися.

У цих умовах перед Довженком постає важкий вибір: співпрацювати з КДБ та повернутися до родини або ж допомогти розкрити правду про дисидентів, закатованих у психлікарнях. Та нарешті надати своєму бунту сенс.